ПОИСК
Події

«Мені в потилицю впиралося дуло автомата», — адвокату, «помилково» побитому спецназом, не поспішають виплачувати компенсацію

6:20 17 жовтня 2021
Спецназ вривається в будинок адвоката

Ця бентежлива історія сталася у червні 2020 року в Дніпрі. Спецназ, переплутавши адресу, помилково увірвався зовсім не в той будинок, де повинен був проводити обшук. Майно в будинку розгромили, а господаря — адвоката Олександра Пришедька — побили та 45 хвилин протримали голим на підлозі під прицілом автоматів. У будинку все перевернули догори дном, розбили скляні двері та вікна і, за словами господаря, вкрали 20 тисяч доларів.

Пізніше в МВС зізналися, що «просто помилилися» і що насправді цікавив їх зовсім не Олександр, а його сусід. При цьому ні про які компенсації не було й мови. Олександру пропонували просто забути про це прикрий інцидент і не підіймати шум. Але адвокат не забув. І зміг відсудити у держави мільйон гривень моральної компенсації. А вигравши ще й апеляційний суд, домігся набрання рішенням законної сили. Як йому це вдалося і чи отримає він тепер гроші? «ФАКТИ» дізнавалися подробиці.

«Абсолютно голий я пролежав 45 хвилин»

В ході судового розгляду підтвердилося, що тоді, влітку 2020-го, працівники поліції банально помилилися адресою. Обшук повинні були провести в будинку № 9 (це будинок сусіда Олександра Пришедька) в межах кримінального провадження, відкритого за статтею «Хуліганство». Олександр Пришедько до цієї справи не мав ніякого відношення, й силовики пізніше це визнали. Але що ще цікавіше: навіть коли спецназівці вже зрозуміли, що помилилися, незаконний обшук все одно не припинили.

— Коли вранці 26 червня хтось раптово почав громити мій будинок, я подумав, що це пограбування, — розповів «ФАКТАМ» Олександр. — Був у душі й раптом почув, що в моєму будинку б'ють вікна. Не встиг вийти, як у ванну кімнату влетіли озброєні люди в чорному одязі та балаклавах. Двоє з них тут же повалили мене на підлогу та завдали кілька ударів. Я вдарився головою об підлогу. Був абсолютно голий і пролежав так 45 хвилин — мені не давали встати й не дозволяли навіть прикритися. Мені в потилицю впиралося дуло автомата, а на обличчя капала кров — з руки спецназівця, який, вочевидь, порізався при штурмі. Пізніше по записах з камер відеоспостереження я побачив, що, поки двоє спецназівців тримали мене у ванній, ще п'ятеро поліцейських ходили по будинку і все перевертали.

Ані мого імені, ані прізвища вони при цьому не називали. Я сам сказав їм своє прізвище, запитав, чи немає тут якоїсь помилки. У мене ніколи не було проблем з правоохоронними органами, і все, що відбувалося, здавалося якимось абсурдом.

Через 45 хвилин мені нарешті дозволили встати з холодної підлоги та прикритися. «Скоро приїде слідчий з постановою і будемо проводити обшук», — заявили поліцейські. «Обшук на підставі чого?» — питаю. «Рішення суду», — відповіли поліцейські. «А те, що ви тут робили останні 45 хвилин, це був не обшук? — кажу. — Ви все перевернули!» Як адвокат я зажадав, щоб під час обшуку були присутні представники обласної колегії адвокатів. Але спецназівці сказали, що «їм це до одного місця». Тільки через півтори години мені показали ухвалу суду про проведення обшуку. І я відразу побачив, що документ стосувався не мене, а мого сусіда!

Я живу в будинку № 7, а в постанові чітко написано, що обшук мав проводитися в будинку № 9! Там і прізвище було не моє, а сусіда. Я сказав про це працівникам поліції. Показав їм електронну виписку з реєстру майнових прав, де вказано, що будинок, в який вони увірвалися, належить моїй дружині, а не людині, у якої вони повинні були проводити обшук. На що спецназівці заявили, що… їх це не переконує, бо я показав їм не оригінал права власності на будинок, а тільки виписку з реєстру. Хоча інформація в реєстрі загальнодоступна й вони самі могли б це перевірити. Та й, якщо так розбиратися, перевіряти їм потрібно було не моє право власності на будинок, а google-карти — цього було б достатньо, щоб зрозуміти, що вони потрапили не в той дім. Але вони стали вимагати від мене оригінал документа.

Я сказав, що оригінали не тут і потрібен час, щоб я подзвонив своєму помічникові й той їх привіз. Тоді поліцейські заявили, що «в такому випадку вони починають обшук». І це при тому, що вже всім було зрозуміло: сталася помилка. І якщо перші кілька годин силовики разом з поліцейськими просто громили мій будинок, то тепер вони почали проводити обшук «під протокол». Вони встигли обшукати дві кімнати, коли мій помічник привіз оригінали документів. Побачивши їх, працівники поліції стали між собою радитися (або удавати, що радяться). Подзвонили керівництву, після чого обшук припинили, закривши протокол. У протоколі, до речі, так і написано: «Обшук припинений у зв'язку з тим, що співробітники… помилилися адресою».

Читайте також: Юлія Кузьменко: «Хочу, щоб суд покарав тих, хто фабрикував нашу справу, причому винятково відповідно до букви закону»

Поліція усунулася від проведення службового розслідування за фактом розгрому будинку адвоката

Варто зауважити, що в той час, як поліцейські наполегливо відмовлялися визнати помилку та піти з дому Олександра Пришедька, в будинку його сусіда вже проводили обшук інші працівники.

— У мене при цьому вони продовжували виставу, вимагаючи оригінали права власності, — розповідає чоловік. — У будинку все перевернули догори дном. Зайшовши у двір, вони насамперед розбили дорогу камеру відеоспостереження. Виламали двері, розбили кувалдою електронний провід вартістю 25 тисяч гривень, розбили вікна. А йдучи, замість вибачень сказали: «Сильно жирно ви тут живете. Нічого страшного, з вас не убуде». Пізніше виявив, що у мене пропали 20 тисяч доларів, які були в гардеробній. Там теж орудували поліцейські, це видно на записах встановлених у будинку камер відеоспостереження.

З приводу крадіжки грошей Олександр звертався із заявою в поліцію. Як і з приводу нанесення йому тілесних ушкоджень (у чоловіка зафіксовані гематоми по всьому тілу та струс мозку). Спочатку в поліції за цими заявами навіть не зареєстрували кримінальні провадження. Пізніше Олександр цього домігся, але провадження донині залишаються «фактовими» — про підозру нікому не оголошено, бо особи, які громили будинок, нібито… не встановлені слідством.

Крім того, Олександр неодноразово вимагав проведення службового розслідування в Головному управлінні МВС в Дніпропетровській області. В ході такого розслідування легко можна було б встановити, яка саме оперативна група виїжджала на обшук і переплутала адреси. Але навіть це для МВС виявилося надзавданням — заяву Олександра просто проігнорували. «ФАКТИ» намагалися дізнатися чому, відправивши ще у березні нинішнього року відповідний запит до обласного управління МВС в Дніпропетровській області.

«Вважаю, що спецназівці дійсно просто переплутали адресу, а потім не хотіли визнавати свій прокол. Але, як би там не було, не планую пускати справу на самоплив», - говорить Олександр Пришедько

Відповідь на наш запит через якийсь час ми отримали, але конкретики в ньому було мало: «За фактом можливих порушень, допущених окремими поліцейськими управління під час обшуку за місцем проживання адвоката, проводилася перевірка, за результатами якої копії матеріалів було направлено в ДБР міста Полтава для розгляду й прийняття рішення в межах чинного законодавства».

З цієї відповіді зрозуміло лише те, що перевірка все ж проводилася. Але якими ж були її результати? Які саме матеріали направили в ДБР? Відповіді на ці запитання ми так і не отримали.

Щодо ж самого інциденту, то його в управлінні теж не прокоментували. На запитання «ФАКТІВ» про те, як могла статися така помилка і чому, вже знаючи, що адреса не та, спецназівці продовжували незаконний обшук, нам лише відповіли, що «обшук проводився відповідно до ухвали суду», а всі інші деталі «можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора». Вочевидь, ані той, ані другий розголошувати будь-які подробиці не захотіли.

Цікаво, що представники МВС не зробили це навіть у суді. Олександр Пришедько звернувся в Амур-Нижньодніпровський районний суд Дніпра з позовом про відшкодування йому моральної та матеріальної компенсації за те, що сталося. З боку відповідача на судові засідання приходив юрист Дніпропетровського обласного управління МВС. У рішенні суду сказано, що представник МВС «визнав факт проведення обшуку в Олександра Пришедька» і при цьому «підстав для проведення обшуку за цією адресою не привів». Однак проти позову Олександра представник МВС заперечував, мотивуючи це тим, що поліцейські хоч і помилилися, але їхні дії не були визнані судом незаконними, а отже, мовляв, і на компенсацію Олександр претендувати не може. Також представник МВС заявляв, що «Олександр не надав достатньо доказів заподіяння йому моральних і фізичних страждань».

Проте суд виніс рішення на користь Олександра, ухваливши виплатити йому мільйон гривень як моральну компенсацію. МВС негайно подало апеляцію. Але Апеляційний суд Дніпропетровської області залишив рішення Амур-Нижньодніпровського суду без змін.

Судове рішення набрало чинності, але моральну компенсацію потерпілому виплачувати не поспішають

— Розгляд справи в апеляційному суді теж був цілим процесом, — згадує Олександр Пришедько. — Юрист від МВС наполягав на тому, що суд першої інстанції виніс необгрунтоване рішення. При цьому навести будь-які аргументи не міг. Він не заперечував, що працівники, які вломилися до мене з обшуком, помилилися адресою. Але заявляв, що одного цього факту, мовляв, недостатньо — потрібні результати службової перевірки, яких з невідомої причини немає. Але чия ж це вина, що їх немає? Точно вже не моя. Ще суддя Амур-Нижньодніпровського суду спеціально давав представнику відповідача час на те, щоб встановити результат цієї перевірки. Й так і не домігся відповіді.

— Якщо ви виграли апеляцію, рішення суду набрало чинності. Це означає, що ви тепер отримаєте гроші? Або вже отримали?

— На жаль, не отримав, і найближчим часом це навряд чи станеться. Представники МВС і Держказначейства подали касацію. Так, рішення набрало чинності, і їм вже повинна була б займатися виконавча служба. Але представники Держказначейства звернулися до суду з тим, щоб призупинити виконання цього рішення. Аргументували це тим, що сума, мовляв, велика і якщо я зараз її отримаю, а потім раптом програю касацію, не факт, що зможу повернути ці гроші державі — мовляв, моє матеріальне становище їм невідомо. Хоча паралельно з адвокатською діяльністю я займаюся бізнесом і маю великий дохід, що, природно, задекларовано. Представникам Держказначейства нічого не вартувало б перевірити це і переконатися у тому, що мій дохід дозволяє в разі чогось повернути гроші державі.

Але цього ніхто не зробив. І суд, як не дивно, задовольнив це прохання Держказначейства. Тому тепер ми чекаємо на розгляд справи в третій інстанції.

Олександр уточнює, що мільйон гривень — це компенсація саме моральної шкоди. Після того, як йому розгромили будинок, безумовно, є ще й матеріальна. Але домогтися її відшкодування ще складніше.

— Розбиті двері, вікна, камера — все це зафіксовано, — каже Олександр. — Практично відразу після того, що сталося, я почав робити ремонт — не жити ж без вікон і дверей. Але оскільки роботами займається не офіційна компанія з надання таких послуг, а просто робочі, у мене не залишилося документів, які підтвердили б мої витрати на ремонт. Тому матеріальну компенсацію я не отримав. Щодо ж зниклих 20 тисяч доларів, в поліції розслідувати цю справу ніхто не збирається. Мене викликали на допит як потерпілого один-єдиний раз, і на цьому все закінчилося.

— Після того, як ваша історія набула розголосу, озвучувалися різні версії причин події. Звучали припущення, що насправді це могла бути не помилка спецназу, а спланована акція — фактично пограбування. Як вважаєте ви?

— Думаю, що все-таки помилка. Можливо, спроба через мене натиснути на сусіда, якого і стосувалося їхнє розслідування, але малоймовірно. Вважаю, що спецназівці дійсно просто переплутали адресу, а потім не хотіли визнавати свій прокол. Хай там що, ми не плануємо пускати справу на самоплив. І навіть після рішення суду третьої інстанції (яке, сподіваюся, буде об'єктивним), буду домагатися розслідування порушених кримінальних проваджень. Зрозуміло, що поліція усіма можливими способами постарається їх зам'яти. Вона вже це робить. Але і я не збираюся здаватися.

«ФАКТИ» стежитимуть за розвитком подій.

Читайте також: Андрій Антоненко: «Хай тепер ті, хто придумав нашу історію, думають, як будуть з неї виходити»

На фото в заголовку: Камери відеоспостереження зафіксували, як, проникаючи у будинок, поліцейські розбили двері та вікна, а усередині перевернули все догори дном

3991

Читайте нас у Telegram-каналі, Facebook та Twitter

Побачили помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter
    Введіть вашу скаргу
Наступний матеріал
Новини партнерів
 

© 1997—2021 «Факти та коментарі®»

Усі права на матеріали сайту охороняються у відповідності до законодавства України.

Матеріали під рубриками «Офіційно», «Новини компаній», «На замітку споживачу», «Ініціатива», «Реклама», «Пресреліз», «Новини галузі» а також позначені символом публікуються у якості реклами та мають інформаційно-комерційний характер.