Не давали набрати води з колодязя та не пускали до річки: українка розповіла про знущання фашистів під Миколаєвом
Українка розповіла, як змогла пережити тиждень окупації у захопленій ворогом Снігурівці Миколаївської області, та як їй вдалося вирватися із пастки.
Її розповідь наводить «Суспільне».
За словами жінки, до рідних до Снігурівки вона приїхала 25 лютого із Харкова. Окупанти почали обстрілювати Снігурівку за тиждень з початку повномасштабної війни, а 19 березня увійшли до міста.
«До цього ми ховалися у підвалі, але цього дня пішли до школи, там було укриття. Мені здалося, що там буде безпечніше. Ми ночували в укритті, у школі. Тієї ночі були сильні вибухи, били вулицями артилерією, розбомбили житлові вдома Уранці чоловіки принесли їжу жінкам і дітям в укриття і розповіли, що на місто йде велика колона, потім ми почули гуркіт і зрозуміли, що колона дійсно рухається у бік міста. Вони через поле приїхали і зайняли місто. бік школи, де були ми, під'їжджають танки, їх було два. Ми думали, що вони школу бомбитимуть. Було дуже страшно «, — розповіла вона.
Очевидниця згадує, що російські окупанти справді зайшли до школи, де шукали військових. Вони оглянули укриття, але цивільних не чіпали. З того часу, за її словами, у Снігурівці не було світла та води. Крім того, окупанти нікого не пускали ні до місцевої річки, ні до джерела.
«Це було 19 березня, тоді вони й зайняли місто. І з того часу інформації від мера зовсім не було. Її не могли знайти кілька днів. Не було жодної офіційної інформації. З 19 числа немає електроенергії, води зовсім. У нас є річка поряд. — Інгулець — і вони не пускали нікого до цієї річки. Біля річки є джерело, теж нікого не пускали до цього джерела. Вони поставили свою техніку під будинками на вулицях. Посіли адміністрацію, школи, зробили там собі казарми», — каже Марина.
За її словами, коли не було офіційної інформації, люди стали самоорганізовуватись.
«Якась бабуся з тремтячими руками привезла з села молоко. Проїхала купу блокпостів. Люди про це дізнавалися прямо на вулиці, працювало сарафанне радіо. Жителі виходили на вулиці і ходили по сусідах, питали, чи є колодязі, щоб набрати води. У нас колодязя не було, ми користувалися тією водою, яку ми раніше набрали, але її було мало. Продуктів теж не вистачало і вони псувалися, бо світла не було, холодильники не працювали. Моя мама вже згадувала, що можна приготувати з того, що було «, — розповіла жінка.
За словами Марини, у ніч на 25 березня тривали сильні обстріли.
«Я виїжджала 25 березня зі своїм зведеним братом. Їхала я з дитиною, і вона з дитиною. Ми їхали і не знали, чи поїдемо, чи нас застрелять. Ми взяли два рюкзаки з дочкою, сіли і поїхали. Ми проїхали перший блокпост, там Вони казали, що їдьте, ми їхали через якісь села, колоною, за нами їхали ще машини… Коли проїжджали повз якесь село, почався обстріл автомобілів, але всі залишилися живі, всі автомобілі проїхали, і вже там були українські блокпости. «Далі ми поїхали до Кривого Рогу. Плануємо їхати далі» , — розповіла очевидиця.
За словами Марини, на 27 березня зв'язку із її рідними немає. Ніхто з її знайомих теж не може додзвонитися рідним та близьким у Снігурівці.
Раніше «ФАКТИ» писали, що в окупованому Славутичі ворог після захоплення жорстоко розправився із трьома місцевими жителями.
3126Читайте нас у Facebook
