«Люди добираються на вокзал тунелями метро»: біженці розповіли, як їм вдалося евакуюватися з Харкова
У моїй квартирі тепер живуть біженці з Харкова. Родина з чотирьох осіб: 62-річна жінка, її 66-річний напівпаралізований після перенесеного інсульту чоловік, її 94-річний батько, який ледве пересувається за допомогою палички, і її 40-річний син. На додачу — кіт Мурзик. До війни ми не були знайомими. Тепер це моя рідня, над якою я взяла опіку.
Родина харків’ян має власне помешкання на Салтівці, від якої мало що лишилося. Лариса (так звати жінку) до останнього відкладала евакуацію родини. Адже з двома малорухомими чоловіками це було надто складно. Скористатися потягом вони точно не могли. Громадський транспорт у мегаполісі давно не ходить. Таксисти підняли ціни, і щоб доїхати до залізничного вокзалу, треба заплатити 2000 гривень. Багато хто добирається туди тунелями метро, яке не працює. Але та дистанція для фізично витривалих людей.
Мої нові знайомі замовили таксі до Полтави, де в них мешкають родичі. Ціна евакуації — 6 тисяч гривень. На збори мали 30 хвилин. Тому у їхніх сумках лише найнеобхідніше. Дорога зайняла шість годин замість звичних у мирний час двох.
За чотири дні родичі харківських біженців попросили їх підшукати інше житло, оскільки до них приїхали два сини з Києва зі своїми сім’ями. Лариса з сином встигли оглянути одне помешкання. Але воно для їхнього скромного бюджету виявилося дорогим — 7 тисяч гривень на місяць. На жаль, сьогодні дуже багато хто намагається заробити на війні. Добре, що вони скористалися при цьому послугами мого знайомого таксиста. Напередодні я сказала Олегові, що могла б узяти до себе тимчасово когось із біженців. Так склався цей пазл.
Як з’ясувалося, мої знайомі лише за чотири дні до війни купили нові меблі. А вчора сусідка, яка залишається в Харкові, бо не має жодної можливості кудись виїхати через поважний вік, повідомила, що під час чергового авіаудару в їхньому будинку повилітали вікна.
Читайте також: Путінські вбивці завдали нового удару по Харкову: спалахнула багатоповерхівка
— У Харкові залишилися переважно ті, хто не здатний самостійно евакуюватися, — розповідає Лариса. — У нашій висотці на одинадцять поверхів, наприклад, лишилося всього кілька таких людей. Розгулюють мародери. Де їх стільки й набралося! Проблема з придбанням продуктів. Росіяни бомблять супермаркети, щоб позбавити мешканців можливості купити їжу. По дворах розвозять гуманітарку, однак її перехоплюють спритніші. Підвал нашого будинку, скажімо, окупували бомжі, і вони першими виходять з укриття, коли приїжджає машина з продовольчою допомогою. А поки бабусі з дідусями спустяться вниз (ліфти ж не працюють), то вже нічого не застануть.
— Я пережив Голодомор, Другу світову війну і думав, що на мою долю вже не буде таких випробувань, — додає 94-річний Микола Іванович. — Якби ви знали, як то важко, коли твоє звичне життя на схилі літ іде шкереберть. Єдине прошу у Бога: дожити до перемоги і повернутися додому. А путін — щоб здох…
4943Читайте також: На 1000 відсотків упевнені у перемозі української армії: мер Харкова Терехов розповів про настрої серед городян
Читайте нас у Facebook
